Доцільно було б докладно обґрунтувати доцільності запровадження такої норми та провести аналіз можливих наслідків її запровадження, зокрема, ймовірного виходу "в тінь" та скорочення бізнесу тих суб'єктів підприємництва, які на сьогодні працюють на спрощеній системі.
2. У проекті кодексу розширено перелік видів діяльності, на які не поширюється спрощена система оподаткування. Зокрема, спрощена система оподаткування не поширюється на роздрібну торгівлю через мережу Інтернет, на роздрібну торгівлю через торгові автомати. Доцільно було б обґрунтувати необхідність запровадження таких пропозицій.
Крім того, до видів діяльності фізичних осіб - підприємців, на які не поширюється спрощена система оподаткування, віднесені "видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (підпункт "г"), а також "роздрібна торгівля виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням" (підпункт "т"). Пропонуємо доповнити ці пункти після слів "органогенного утворення" словами "включаючи бурштин".
Без такого уточнення досить широка сфера діяльності фізичних осіб - підприємців, пов'язана з бурштином (видобуток та інші сфери діяльності), може підпасти під спрощену система оподаткування, що, на нашу думку, було б помилкою. Річ у тім, що на цей час відповідно до п. 3 частини першої статті 1 Закону України Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" бурштин в сировині віднесений до "дорогоцінного каміння органогенного утворення", і на відповідні види діяльності з ним спрощена система оподаткування не повинна поширюватись. Проте за умови підписання Президентом України прийнятого Верховною Радою України 09.09.2010 року Закону України "Про бурштин" останній буде виключений із згаданого переліку дорогоцінного каміння, оскільки саме така норма прописана у цьому законі.
3. У пункті 291.6 доцільно було б передбачити, що Кабінет Міністрів України розробляє відповідний законопроект щодо індексації доходу, а Верховна Рада вносить зміни до Податкового Кодексу.
4. Положення пункту 291.7 доцільно перенести в "Перехідні положення".
5. Вважаємо економічно необґрунтованою пропозицію щодо встановлення для всіх фізичних осіб, які провадять діяльність у сфері інформатизації, ставки податку у розмірі 1000 гривень з розрахунку на календарний місяць, при тому, що для інших підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, максимальна ставка становить 600 гривень на території населених пунктів з чисельністю населення понад 150 тис. осіб та 200 гривень на території інших населених пунктів (підпункт 294.2). Звідси виникає питання, якщо вже для всіх підприємців основним критерієм застосування спрощеної системи оподаткування визначено обсяг річного доходу - 300 000 гривень, а для визначення розміру ставки податку критерієм є місце розташування бізнесу, то за якими критеріями суб'єктом права законодавчої ініціативи пропонується встановити максимальну ставку податку в 1000 гривень для окремого виду діяльності у сфері інформатизації. Якщо вже вважається така діяльність високодохідною (що є спірним), то, можливо, слід диференціювати цю ставку в залежності від обсягу річного доходу (наприклад до 50,0 тис. гривень, 100,0 тис. гривень, 200,0 тис. гривень, 300,0 тис. гривень), оскільки практика показує, що в цій сфері багато працює студентів, які мають значно менший дохід, ніж 300,0 тис. гривень. Крім того, слід зауважити, що такий підхід до оподаткування діяльності у сфері інформатизації стримуватиме розвиток високих технологій.
6. У пункті 294.8 неясним залишається механізм сплати податку, якщо діяльність здійснюється за місцем державної реєстрації і не на всій території України, а в кількох регіонах.
7. У статтях 295 та 296 доцільно більш чітко визначити податковий період та терміни сплати податку. Так, в статті 295 податковим періодом вважається квартал, а стаття 297 містить вираз "податковий період (квартал, рік)". До того ж відповідно до статті 296 авансовий внесок необхідно сплачувати щомісяця.
8. Вважаємо доцільним висловити певні застереження до пропозиції пункту 298.2, відповідно до якої "податки і збори (обов'язкові платежі), не зазначені у пункті 298.1 цієї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - в порядку, визначеному законами про загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування". На наш погляд, наявність такої норми дозволить стягувати з підприємців, які працюють на спрощеній системі оподаткування, крім єдиного податку, ще й інші податки, збори та інші різні платежі. Оскільки за своєю суттю єдиний податок є певним механізмом підтримки малого бізнесу, стимулювання його розвитку, то цілком логічно було б прийняти рішення щодо сплати суб'єктами господарювання, які працюють на спрощеній системі оподаткування, виключно єдиного податку, можливо, за винятком внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування. Аналогічні зауваження стосується ст. 8 розділу "Фіксований сільськогосподарський податок".
9. З метою упередження прийняття суб'єктивних рішень посадовими особами відповідних органів державної податкової служби було б логічно уточнити законодавчу пропозицію пункту 299.4, відповідно до якої "орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб'єктом господарювання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника або надати письмову мотивовану відмову". На наш погляд, було б логічно у проекті чітко визначити перелік випадків, за наявності яких підприємцям може бути відмовлено у обранні спрощеної системи оподаткування. Доцільно також було б передбачити відповідальність посадових осіб податкових органів за невиконання цієї норми.
10. Потребує докладного обґрунтування пропозиція пункту 299.8, відповідно до якої "якщо платник податку провадить господарську діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку". Зокрема, незрозумілими видаються доцільність та мета видачі такої довідки, її зміст та необхідність повернення разом із Свідоцтвом по закінченню строку дії до органу державної податкової служби. Тим більше, що у пункті 300.10 встановлюється, що за не оформлення трудових відносин у разі фактичного використання найманої праці платники податку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законами. До того ж, не визначено, які наслідки матиме порушення податковою службою терміну видачі такої довідки, який у законопроекті визначений у 5 робочих днів з дня звернення.
11. Нормами пункту 299.10 пропонується анулювати Свідоцтво платника єдиного податку органом державної податкової служби, зокрема, у разі: перевищення граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 291.1 статті 291 цієї глави. Одночасно, за подібні порушення нормами статті 300 встановлюються додаткові ставки податку.
Слід зауважити, що суб'єкту господарювання в нестабільних економічних умовах, постійній зміні цін на товари та послуги, складно практично додержуватися встановленого законом обсягу виручки від реалізації. Адже перевищення бази оподаткування, що може відбутися внаслідок цілком об'єктивних економічних причин, не може кваліфікуватися як правопорушення, на відміну, наприклад, ухилення від оподаткування.
12. Доцільно було б саме у Податковому кодексі визначити процедуру переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу (пункт 299.13).
13. Вбачається необґрунтованою норма пункту 300.2, у якій передбачено, що "у випадку, якщо платник податку більше половини свого доходу за три, шість, дев'ять чи дванадцять місяців наростаючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (клієнта, покупця), такий платник податку позбавляється права на сплату єдиного податку в цих періодах і сплачує податки і збори у відповідності до загальної системи оподаткування". До того ж, неясно, за який період рахуватися відповідна частка доходу - "за три, шість, дев'ять чи дванадцять місяців".
14. На наш погляд, потребує уточнення вираз "у разі застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.3 статті 291 цієї глави" (п. 300.4 ст. 300). Оскільки згідно з усталеною практикою розрахунки здійснюються саме у готівковій та безготівковій формі, то для уникнення неоднозначного тлумачення було б доцільним уточнити, про які інші форми йдеться у зазначеній нормі проекту.